У більшості країн існує система загальнообов’язкового державного соціального страхування. Історія створення цього інституту нараховує понад сто років, і започаткований він у Німеччині. Її приклад наслідували інші країни Європи, а потім і усього світу.

Нашій країні притаманний свій шлях розвитку соціального страхування. Перші страхові закони в Україні, яка була складовою частиною Росії, з’явилися на початку ХХ століття як захисна реакція урядових структур на вимогу робітників створити гарантовані правила соціальної захищеності на виробництві.

Після 1917 року соціальне страхування в Україні розвивалося в єдиному руслі всіх республік Радянського Союзу. У 1929 році державне соціальне страхування мало єдиний цільовий бюджет. Водночас у нормативних-правових актах наголошувалося на тому, що кошти державного соціального страхування є цільовими і використовувати їх на інші потреби неприпустимо. Переломним моментом в історії соціального страхування стала передача його в управління профспілкам у 1933 році.

Демократичні перетворення в українському суспільстві вимагали відповідних змін і в правових відносинах. У лютому 1991 року Уряд України і профспілки (на той час Рада Федерації незалежних профспілок України) прийняли спільну постанову “Про управління соціальним страхуванням в Україні”. Того ж року профспілки за участю представників Мінпраці, Мінфіну, Нацбанку України на практиці реалізували положення прийнятої спільної постанови, створивши принципово нову структуру – Фонд соціального страхування України.

Організаційно Фонд здійснював свою діяльність через правління Фонду, до складу якого входила абсолютна більшість представників від профспілкових об’єднань. Малося на меті не допустити руйнування механізму реалізації конституційного права громадян на соціальне страхування, забезпечивши фінансову самостійність та стабільну роботу  цієї системи.

Мети було досягнуто. Фонд соціального страхування України, працюючи в екстремальних умовах, викликаних економічною кризою, стабільно забезпечував виплати визначених видів допомоги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

18 січня 2001 року Верховна Рада прийняла Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. Цим законом Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було визначено правонаступником Фонду соціального страхування України.

Сьогодні на початок 2007 року, цей Фонд надає матеріальне забезпечення та соціальні послуги понад 14,2 млн. застрахованим особам. Кошти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, спрямовувалися на фінансування:

1) допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною);
2) допомоги по вагітності та пологах;
3) допомоги при народженні дитини;
4) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
5) допомоги на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві);
6) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, часткове утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми).

З 1 січня 2007 року допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до статті 56 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, виплачуються органами праці та соціального захисту населення за рахунок коштів субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам. Законом забезпечено рівні умови надання застрахованим особам допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах і на поховання, незалежно від виду діяльності, форми власності та господарювання.

Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованій особі за рахунок коштів Фонду з шостого дня непрацездатності. Перші п’ять днів оплачуються за рахунок коштів роботодавця, що сприяє посиленню контролю за наданням листків непрацездатності.

Допомога по тимчасовій непрацездатності у разі настання інших страхових випадків (необхідності догляду за хворою дитиною віком до 14 років чи хворим членом сім’ї, догляду за дитиною віком до 3-х років або дитиною-інвалідом до 16 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною, тощо) виплачується застрахованій особі з першого дня за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованим особам в залежності від розміру їхньої заробітної плати (доходу) і страхового стажу.
Основні показники бюджету Фонду за 2006 рік характеризуються наступними даними. Загальна сума надходжень акумульована, в основному, із страхових внесків – 5 829,3 млн. грн., що становить 80,3 % доходної частини бюджету Фонду; відрахувань від єдиного податку – 345,1 млн. грн. (4,8 %); надходжень з Державного бюджету України – 952,1 млн. грн. (13,1 %).

Минулого року Фонд недоотримав 100,4 млн. грн. на відшкодування витрат з виплати допомоги при народженні дитини із 1 042,2 млн. грн., передбачених Законом України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”. Заборгованість за Фондом станом на 1 січня 2007 року зменшилася, порівняно з даними за 9 місяців 2006 року, на 53,7 млн. грн. У співвідношенні із загальною сумою витрат Фонду в 2006 році кредиторська заборгованість становить 3,9 % (на кінець 2005 року – 5,3 %).

Фактичні витрати на всі види допомоги за звітний період становили 6 174, 7 млн. грн. і з урахуванням резерву страхових коштів виконані на 101,1 %. При цьому на виплату допомоги з тимчасової непрацездатності за 2006 рік фактично витрачено 2 351,5 млн. грн. або 105,8 % до плану; допомоги по вагітності та пологах – 661,5 млн. грн. або 119,4 % до плану; при народженні дитини – 2 351,6 млн. грн. або 101,1 % до плану; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (з урахуванням внесків до Пенсійного фонду України за осіб, які отримують зазначену допомогу) – 773,3 млн. грн., або 88,3 % до плану; на поховання – 36,9 млн. грн. У 2006 році сума витрат на виплату допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, становить 17,0 млн. грн. або 109,3 % запланованої.

У 2006 році витрати за статтею “Оздоровчі заходи” склали 964,0 млн. грн. або 99,8 % до плану.

Витрати на придбання путівок до санаторно-курортних закладів збільшилися порівняно з попереднім роком на 80,9 млн. грн. і склали 597,6 млн. грн. (62,0 % від статті бюджету “Оздоровчі заходи”), у тому числі в реабілітаційні відділення на 16,0 млн. грн. більше ніж у 2005 році. За ці кошти у 2006 році придбано та надано працюючим і членам їх сімей майже 279,5 тис. путівок до санаторно-курортних закладів.

Витрати Фонду на часткове фінансування санаторіїв-профілакторіїв підприємств, установ та організацій склали 90,1 млн. грн. (98,9 % до плану), що на 14,6 млн. грн. більше ніж у 2005 році. За рахунок цих коштів поліпшили своє здоров’я 164,4 тис. застрахованих осіб та членів їх сімей, у тому числі 70,8 тис. студентів вищих навчальних та учнів професійно-технічних закладів. Середня вартість путівки до санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду в 2006 році склала 548 гривень.

У 2006 році зросли витрати на часткове фінансування оздоровлення дітей в дитячих оздоровчих закладах і склали 112,5 млн. грн., за рахунок яких оздоровлено 340,8 тис. дітей. Основними причинами зменшення кількості оздоровлених дітей є щорічне збільшення вартості путівок до дитячих оздоровчих закладів та  відсутність у багатьох випадках коштів у підприємств та/або батьків для доплати до їх повної вартості.

Позитивною є динаміка часткового фінансування за рахунок коштів Фонду дитячо-юнацьких спортивних шкіл. Витрати Фонду на ці цілі в 2006 році склали 96,6 млн. грн.На виконання положень Закону в 2006 році Фондом придбано 5,2 мільйона дитячих новорічних подарунків на загальну суму 67,3 млн. грн.